Як робити те, що любиш

Знаєте яким є найлегший спосіб викликати образу? Коли діти досягають віку, коли потрібно задуматися про те, чим вони хочуть зайнятися, більшість з них начисто позбавлені уявлення про те, що потрібно любити свою роботу. Школа навчила їх розцінювати роботу як неприємний обов’язок. Вбачається, що наявність роботи ще більш обтяжлива ніж шкільні завдання. В той же час, дорослі (керовані згаданим вище правилом) стверджують, що їм подобається те, що вони роблять. І ви не можете засуджувати дітей за думки типу «Я не такий, як ці люди; я не підходжу для цього світу».

Насправді їм розповіли три брехні: речі, які вони вчилися сприймати за роботу в школі, не є справжньою роботою; доросла робота не є  (необов’язково є) гіршою, ніж шкільні завдання; і багато дорослих навколо них брешуть, коли говорять, що їм подобається те, що вони роблять.

Найбільш небезпечними брехунами можуть бути власні батьки дітей. Якщо ви виконуєте нудну роботу для того, щоб забезпечити високий стандарт життя сім’ї, як це роблять багато людей, ви ризикуєте заразити своїх дітей ідеєю, що вся робота є нудною. [2] Можливо, в цьому випадку для дітей було б краще, щоб батьки були більш егоїстичні, більше враховували свої інтереси. Батько, що показав приклад любові до своєї роботи, може допомогти своїм дітям більш, ніж дорогий будинок. [3]

Поки я був у виші, моє уявлення роботи не могло звільнитися від думки про необхідність заробітку собі на життя. Опісля більш важливим питанням стало не те, як заробити гроші, а над чим працювати в житті. В ідеалі ці завдання збігаються, але окремі крайні варіанти (наприклад, праця Ейнштейна у патентному бюро – «відомо, що геній, лауреат Нобелівської премії, А. Ейнштейн певний час працював на звичайній монотонній роботі клерка в патентному бюро» – прим. перекладача), довели, що вони не ідентичні.

Зараз визначення роботи для мене постало в тому, щоб здійснювати певний оригінальний внесок для світу, і не зморитись самому в процесі цього. Але, за звичкою багатьох років, моє уявлення про працю все ще включає велику кількість болю. Робота все ще вимагає дисципліни, тому що тільки серйозні проблеми створюють передумови для грандіозних результатів, і серйозні проблеми буквально не можуть бути веселими. Безсумнівно, хтось повинен примушувати себе працювати над ними.

Якщо ви вважаєте, що щось може завдати болю, то ви найменш схильні помічати, що робите це неправильно. Це підсумовуючи мій досвід випускника школи.

Межі

Наскільки ви плануєте любити те, що робите? За винятком випадку, коли ви вже знаєте відповідь, ви не уявляєте, коли припинити пошук відповіді на це питання. І якщо, подібно до більшості людей, ви недооцінюєте це завдання, то ви тяжієте до того, щоб зупинити пошук занадто рано. Ви зупинитесь роблячи щось вибране для вас вашими батьками, або через бажання заробляти гроші, або через престиж – або  просто за інерцією.

Ось верхня межа: робити те, що любиш, означає, що вам буде подобатися робити це тільки зараз, в першу чергу і ні в якому випадку – потім, іншим разом. Навіть у Ейнштейна, напевно, бували хвилини, коли він хотів випити чашечку кави, але він говорив собі, що повинен спочатку закінчити справу над якою працює зараз.

Мене дещо бентежило те, що я читав про людей, яким подобалося робити дещо настільки  сильно, що не було нічого іншого, чим вони воліли б зайнятися охочіше. Хоча, насправді, схоже немає такого виду роботи, що подобався б мені аж настільки. Розглянемо наступну ситуацію: якби я стояв перед вибором – (a) провести наступну годину в роботі над чим-небудь, або (b) бути телепортованим в Рим і витратити цю годину, блукаючи по місту, чи знайшовся б вид роботи, якому б я надав перевагу? Чесно кажучи, – ні.

Факт полягає в тому, що практично кожна людина в даний момент з більшою охотою плистиме просторами Карибського моря, або займатиметься сексом, або куштуватиме апетитну їжу, ніж буде працювати над серйозними проблемами. Правило роботи над тим, що любиш, передбачає деяку протяжність в часі. Воно не означає «робіть те, що зробить вас найбільш щасливими в цю секунду», але означає «робіть те, що зробить вас щасливими протягом тривалого періоду», такого як тиждень, або місяць.

Проте і непродуктивні задоволення зрештою набридають. Через деякий час ви втомитеся валятися на пляжі. Тому якщо ви хочете залишатися щасливими, вам доведеться все ж таки щось робити.

На нижній межі, потрібно любити свою роботу більше, ніж непродуктивне задоволення. Вам потрібно любити те, що ви робите достатньо, щоб для вас концепція «вільного часу» здавалася помилковою. Це не означає, що ви будете проводити весь свій час за роботою. Ви можете посилено працювати тільки до тих пір, поки не втомитеся і почнете тупити. Потім ви побажаєте зайнятися чимось іншим – можливо, навіть чимось безглуздим. Але ви не будете сприймати цей час як довгоочікувану винагороду, а час, витрачений вами на роботу, як біль, яку потрібно було терпіти, щоб заслужити потрібну винагороду.

Я вказав тут на нижню межу в практичних цілях. Якщо ваша робота не належить до тих речей, якими ви любите займатися, у вас будуть жахливі проблеми з прокрастинацією (відкладанням на невизначене «потім» – прим. перекладу). Вам доведеться силувати себе працювати, а коли це все-таки вдасться, результати праці будуть явно вкрай не якісними.

Я думаю, щоб бути щасливим, потрібно робити щось, від чого ви не тільки отримуєте задоволення, але й чим захоплюєтесь. Щоб потім, через певний час ви змогли вільно сказати – так, це було дуже здорово. І це не означає що для такого ефекту конче потрібно займатися чимось особливим чи екзотичним. Якщо ви вчитеся літати на дельтаплані, або швидко говорити іноземною мовою, цього буде достатньо, щоб сказати (принаймні через деякий час) – так, це дуже здорово. Ось звідси і постає завдання для першочергового вирішення – знайти для себе відповідь на запитання «якою повинна бути робота для мене, щоб потім я був задоволений тим часом, який витратив на неї?».

Єдина річ, яка трохи не відповідає згаданим ознакам – це читання книг. За винятком декількох книг в області математики і точних наук, не можливо перевірити, наскільки добре ви прочитали і зрозуміли книгу, саме тому лише читання книг не відчувається як робота. Ви повинні зробити щось на основі прочитаного, щоб відчути, що час на читання витрачено продуктивно.

Я думаю, що найкращому випробуванню навчив мене Джино Лі (Gino Lee, популярний музикант – прим. перекладу): намагайся робити речі, які змусять твоїх друзів говорити – ого! Але цей метод навряд чи буде працювати до тих пір, поки вам не стане 22, тому що до цього моменту більшість людей ще не створили достатньо зразків своєї діяльності щоб випробувати їх серед друзів (бо скоріш за все, вам просто ще не буде чого показати іншим – прим. перекладу) .

Сирени*
*міфічні істоти, які заманюють з вірного шляху і гублять моряків

Що ви точно не повинні робити, як я вважаю, так це турбуватися про думку кого-небудь поза межами кола ваших друзів. Ви не повинні турбуватися про престиж. Престиж – це думка іншої частини світу. Коли ви можете отримати думку людей, чиї погляди ви поважаєте, що додасть до цього врахування поглядів людей, яких ви навіть не знаєте? [4]