Поклоніння вантажу

Папуаси в очікуванні вантажу з неба

В Меланезії (острови біля Австралії) існує дивовижний, на погляд цивілізованої людини релігійний культ – Карго (англ. cargo cult – поклоніння вантажу). Виник цей культ завдяки цікавому збігом обставин: у роки Другої світової війни американські солдати висаджувалися на островах Океанії з вантажами продуктів і спорядженням, якими ділилися з місцевими жителями. Їжа американців була дуже смачна і доставлялася в достатку. Військові ділилися з аборигенами їжею. А після завершення військових дій на островах роздали всі запаси зі своїх складів. З часом тубільці настільки полюбили дарунки військових, що перестали обробляти землю, вирощувати худобу та інші спроби прожитку – перейшли на військову їжу і почали поклонятися вантажу і всьому з ним пов’язаним.Та от яка ще дивина: жоден американець сам не зробив на їхніх очах жодної скляної намистини, не викував жодного сокири. Вони лише відкривали ящики і мішки з корисними вантажами. Отже, праця зовсім не веде до благоденства і не сприяє отриманню карго! Звідки вони отримують вантажі?

В пошуках вантажу

Аборигени погоджувалися прийняти християнство, але з прихованим наміром вивідати, де знаходиться справжнє джерело чудесних предметів. Вони відправляли делегації в місії, вимагаючи розкрити «секрет карго» – хоча б в нагороду за довготерпіння. Марно! І до 1930-х років сформувалося тверде переконання: білі – це цинічні самозванці. Насправді, вантажі посилають предки самих аборигенів, а європейці перехоплюють і привласнюють їх, ділячись із законними адресатами лише незначною їх частиною. З поширенням грамотності в прибережних районах Нової Гвінеї багатьом стало навіть зрозуміло, як це робиться технічно: самозванці просто переклеюють бірки!

Але, не все вічно, війна закінчилася, військову базу розформували, солдатів відвезли. А розлінені тубільці залишилися. До того часу вже мало хто пам’ятав, як треба виживати в умовах дикої місцевості. Старі повмирали, а молодь ніхто не вчив нічому, окрім як клянчити їжу у військових.

Єдина пам’ять, яка залишилася – це те, що продукти приходили на великих металевих човнах і величезних громіздких птахах. Звідки продукти бралися – ніхто поняття не мав. Що ж робити? Військові виїхали, а їсти хочеться. Вихід аборигени придумали унікальний і дуже особливий.

Як далі жити?

З кокосових пальм і соломи папуаси спорудили точні копії злітно-посадкових смуг, аеропортів і радіовеж. Члени культу будують їх, вірячи в те, що ці споруди залучать транспортні літаки (які вважаються посланцями духів), заповнені вантажем (карго). Віруючі регулярно проводять стройові навчання («муштру») і подобу військових маршів, використовуючи гілки замість гвинтівок і малюючи на тілі ордена і написи «USA».

Тіла остров’ян розмальовані під військову форму – з яскравими «погонами» і «гудзиками». На іншому острові, за багато сотень кілометрів, люди викидають паперові гроші в море, очікуючи, що вони повернуться золотим дощем з небес. На третьому – чаклун у білій масці ворожить, вдивляючись у морську далечінь, намагаючись нашаманити вантажний корабель з безкоштовними товарами для остров’ян. На четвертому – жителі шепочуть послання для духів в дерев’яну модель касетного магнітофона.

Щоб отримати карго (божу милість) і побачити падаючі парашути, прилітаючі літаки і кораблі, остров’яни імітують дії солдатів, моряків та льотчиків. Вони роблять навушники з дерева і прикладали їх до вух, перебуваючи в побудованих з дерева контрольно-диспетчерських вишках. Вони зображують сигнали посадки, знаходячись на побудованій з дерева злітно-посадковій смузі. Вони запалюють смолоскипи для освітлення цих смуг і маяків. Прихильники культу вірять, що іноземці мали особливий зв’язок зі своїми предками, які були єдиними істотами, які могли виробляти такі багатства.

Остров’яни будують з дерева в натуральну величину літаки, злітно-посадочні смуги для залучення літаків. Однак коли це не призвело до повернення божественних літаків з дивним вантажем, вони повністю відмовилися від своїх колишніх релігійних поглядів, що існували до війни, і стали більш ретельно поклонятися аеродромах і літакам.

Пророк Джон Фрум – він же Джон із Америки.

На деяких островах з’явилися воєнізовані культи з власним божеством на ім’я Джон Фрум. Яке очевидно, утворено від спотвореної репліки американців: «I’m John, from America». Згідно вірувань культу, Джон Фрум повернеться на острів 15 лютого невідомого року, вийшовши з жерла вулкана Ясур на чолі незліченною армії покійних предків, і принесе мир, продукти, холодильники і благоденство. Щороку в цей день на острові проходять барвисті ходи: розмальовані торси, плетені трав’яні шоломи, дерев’яні автомати. І американські прапори.

Дивно, але в 1987 році, немов у нагороду за віру, прихильники культу отримали посилку від свого божества. По регіону пронісся ураган, і на острів надійшли в якості гуманітарної допомоги намети, продовольство, медикаменти. Допомога була зібрана в США, на ящиках значилось: «Від американського народу». Ніяка сила в світі не змогла б довести остров’янам, що ці дари – не від їх божества. Як висловився один з них, пояснюючи добровольцям-рятувальникам переваги релігії Джона Фрума над християнством: «Християнам їх Бог нічого не посилає вже 2000 років, а дарів від Джона Фрума довелося чекати зовсім недовго…»

Так народився один з дивних релігійних культів – «Карго»: тубільці моляться на банки з-під тушонки і вірять, що скоро їм з неба привезуть ще.

Де витоки?

За інформацією Вікіпедії, культи карго з’являлися ще в 19 столітті (в результаті контактів тубільців з європейцями), але особливо сильно вони набули поширення після Другої світової війни.

Цитата з Вікіпедії:
«У найбільш відомих культах карго з кокосових пальм і соломи будуються точні копії злітно-посадкових смуг, аеропортів і радіовеж. Члени культу будують їх, вірячи в те, що ці споруди викличуть транспортні літаки (які вважаються посланцями духів), заповнені вантажем (карго). Віруючі регулярно проводять стройові навчання («муштру») і якусь подобу військових маршів, використовуючи гілки замість гвинтівок і малюючи на тілі ордена і написи «USA».

Такі дослідники як Захарія Сітчин і Елфорд Алан наводять культ карго як аргумент на користь теорії про те, що значна частина міфології є описом реальних подій, тобто історією.

Перші культи карго були зафіксовані в кінці XIX і початку XX століть. Найраніший – рух Тука, що зародився на Фіджі в 1885 році. Інші ранні культи виникали в основному на Папуа-Новій Гвінеї – це культ Таро на півночі і божевілля Вайлала.

Класичні культи карго були поширені під час Другої світової війни і після неї. За останні 75 років більшість культів карго зникли. Однак культ Джона Фрума досі живий на острові Танна (Вануату)».

З цієї ж статті у Вікіпедії дізнаємося, що термін «культ карго» отримав широку популярність частково завдяки промові фізика Річарда Фейнмана, виголошеній в Каліфорнійському технологічному інституті і під заголовком «Наука літакопоклонників», яка пізніше увійшла до книги «Ви, звичайно, жартуєте, містер Фейнман». У своїй промові Фейнман зауважив, що літакопоклонники відтворюють вигляд аеродрому, аж до навушників з «антенами» з бамбукових паличок, але літаки чомусь не сідають. Фейнман стверджував, що деякі вчені часто проводять дослідження, які мають всі зовнішні атрибути справжньої науки, але в дійсності є псевдонаукою, негідну ні підтримки, ні поваги.

В статті Олега Іванова «Культ карго і каргоїзм постіндустріального суспільства» описуються також культи, які (на думку автора) схожі з класичними культами карго.
Схожий культ, танець духів, зародився при контакті індіанців та англо-американців в кінці XIX століття. «Пророк» Вовока народу Пайуте проповідував, що якщо танцювати певним чином, предки повернуться по залізниці, а нова земля покриє білих людей.

На думку автора статті, з культом карго був схожий і культ народу хмонг під час В’єтнамської війни – коли в джунглях приземлялося багато військових вантажів, в т.ч. і з продовольством.

Однак на відміну від класичних полінезійських культів карго, частиною цього культу була віра в швидке друге пришестя Ісуса Христа – вони вірили що він приїде одягненим в камуфляж за кермом військового джипа, щоб забрати їх на ньому в землю обітовану.

Деяку схожість з культом карго автор знаходить і в культі індіанців Амазонки, які вирізали з дерева моделі касетних аудіоплеєрів, за допомогою яких вони (як їм здавалося) розмовляли з духами.

Чи тільки відсталим аборигенам властиво помилятися?

У вікіпедійній статті присвяченій культу карго перераховані його аналогії в західній і вітчизняній культурі

Поняттям «карго-культ» в західній культурі зазвичай називають формальне застосування тих чи інших методологій без розуміння відповідних процесів.
Наприклад, коли підприємство створює програму сертифікації по ISO 9001, це зазвичай не передбачає жодних змін у технологічному процесі, але сам факт сертифікації може впливати на вартість активів підприємства (оскільки замовники схильні карго-культу).

Тому, люди, бережіть здоровий глузд!

  • Читачка

    Цікаво, а для наших нащадків вся теперішня бюрократія також буде здаватись такою… примітивною і наївною?.. )

    • Fogot

      Що цікавіше, чи ми самі і наші майбутні нащадки схожі на цих папуасів? Там де просто літак, папуаси не хочуть бачити результат людської діяльності, а бачать щось придумане.
      Любителям коучингу, гуру, фільму “Секрет” і таке інше – коротенький опус: http://ebook-uspeh.narod.ru/Psychology_of_Success.pdf