ID-картка Бена Хамерслі. Фото: Dan Burn-Forti/ wired.co.uk

Чому вам варто стати е-резидентом Естонії

Найбільш розвинутим цифровим суспільством в світі є колишня радянська республіка на краю Балтійського моря. А після того, як я заплатив 50€1, надіслав свої фото, дозволив зняти свої відбитки пальців та почекав кілька тижнів поки пройде перевірка, і мені видали ID-картку, криптографічний ключ і PIN-код для доступу до їхніх національних систем. Я тепер офіційно є е-резидентом Естонської Республіки, як і прем’єр-міністр Японії. І ви теж захочете ним стати. І більш того, долучаючись, ви будете частиною системи, яка могла б не тільки перевинайти комунальні послуги для епохи Інтернету, але й принципово перевизначити, що власне значить бути країною.

ben
Бен Хаммерслі в Таллінні, куди він пішов, щоб забрати свою естонську картку е-резидента в березні 2015 /Фото: Dan Burn-Forti

Але, по-перше, давайте повернемося на початок. Коли Естонія отримала незалежність від Росії в 1991 році, вона швидко зрозуміла, що їй потрібно знайти щось таке, щоб виділитися з-поміж сусідів. Норвегія мала нафту, Фінляндія – мобільні телефони, Швеція – дизайн. З іншої сторони, як питає Тааві Котка (Taavi Kotka), директор з інформаційних технологій естонського уряду: що спадає на думку, коли ви чуєте про такі місця, як Литва чи Словенія? Нічого, каже він, і відтак, щоб стати виразною, Естонія приступила до масових технологічних інновацій.

Важко побачити це, коли ви там. Столиця, Таллінн, відчувається трохи пошарпаною. Хоча найстаріші райони виглядають як низько бюджетні декорації до «Гри престолів», радянська шлакобетонна архітектура в решті частин міста нагадує гостям, наскільки тут холодно взимку. Міжнародні бренди змішуються з місцевими вервечками гамбургерних з дещо кривою типографією. Таллін не кричить як Сан-Франциско, скажімо так.

Але досягнення Естонії змушують північних каліфорнійців виглядати відсталими: незважаючи на те, що тільки половина країни мала телефонні лінії в 1991 році, до 1997 року вже 97 відсотків шкіл Естонії були онлайн. У 2000 році засідання кабінету міністрів стали безпаперові. До 2002 року уряд побудував безкоштовну мережу Wi-Fi, яка охоплює більшу частину населених пунктів. До 2007 року було введено електронне голосування, а до 2012 року прокладено величезну кількість волоконно-оптичних кабелів – перспективні сполучення для надшвидкісної передачі даних, і 94 відсотків податкових декларацій країни були зроблені онлайн, потребуючи від користувача в середньому п’ять хвилин, щоб заповнити лише ті частини, які не були автоматично оновлені через зв’язки між Податковою та місцевими банками. Тепер тут оцифровано кожну процедуру, яку тільки можна було оцифрувати .

Виїдені морозом вибоїни перед торговим центром оманливі – це ж бо суспільство, яке ставить себе вище таких низькоматеріальних питань.

Сьогодні майже всі державні служби управляються через Інтернет. Громадяни, озброєні посвідченнями особи «чіп-і-пін», можуть керувати своїми справами з ноутбука або телефону, всюди, де є підключення. І естонський уряд хоче запропонувати Вам можливість робити те ж саме.

Від літа 2015 року, ви можете звернутися до найближчого посольства Естонії і подати заявку на набуття електронного резидентства2. Коли я подавав свою заяву, в березні 2015 року, я повинен був піти в поліцейську дільницю в Таллінні і заповнити форму перед співробітником поліції. Втім невдовзі це буде можливо в електронному вигляді. Але на даний момент, інтерфейсом є реальна людина позаду довгих рядів столів. Кандидати беруть нумерований квиток і чекають повідомлення на електронному дисплеї, перед тим як сісти за стіл з чиновником. Таким чином, багато державних послуги надаються в цифровому вигляді в даний час, тому поліцейські відділки набули більш загального призначення, з атмосферою офісу, який буде працювати, поки чорнила принтера не закінчаться. Отже, ви приєдналися до замороченої черги з членів російськомовної меншини і їх дітей, які подаються на паспорта або повідомляють про загублені посвідчення особи. Даючи мої персональні дані, відбитки пальців і фотографії офіцеру у військовій формі іншої держави – тої, яка колись була частиною системи, яку я виростаючи сприймав як ворога – я намагаюся про себе порахувати вік офіцера. Чи це єдина уніформа, яку вона коли-небудь носила? Чи була вона колись на темній стороні по ту сторону залізної завіси?

Двадцять чотири роки після кінця Радянського Союзу, це як і раніше відчувається дивно. Я годую естонську систему достатньою кількістю даних, щоб довести, що я є тим, ким стверджую; є нібито фонова перевірка, а вже потім через кілька тижнів я отримую мейла, який сповіщує, що мені треба летіти назад в Таллінн і забрати мою картку. Сніг розтанув, але ще ніхто не мив свою машину і старий в поліцейській дільниці, який точно міг колись бути на темній стороні, простягає мені в руках картонну коробку. Усередині моя картка, USB-зчитувач, запечатаний конверт з моїм PIN-кодом і запрошенням відвідати конкретний URL. За кілька годин, що заїхав до країни, я став електронним резидентом Естонії. Грали фанфари, я салютував.

Але повернемося до ідеї. Скажімо, ви хочете відкрити свій бізнес. А як тільки отримаєте вашу карту, то після виходу в Інтернет з будь-якого місця на планеті, ви зможете увійти на урядовий портал з вашою карткою і PIN-кодом і тут вже можете створити свою естонську компанію, а після – зареєструватися в естонському банку і почати торгувати. Оскільки податкова служба Естонії в цифровій формі пов’язана з естонськими банками, заповнення податкових радикально просте – пам’ятаєте було про «п’ять хвилин в середньому» декілька абзаців назад? Точно так само виконується будь-яка бюрократична процедура під час діяльності компанії. Більш того, всі ці естонські цифрові послуги, про які ми говоримо: вони всюди у мережі і захищені вашим посвідченням особи.

І це відкриває ще й інші можливості, оскільки Естонія працює над поєднанням своєї податкової інспекції зі своїми колегами в інших регіонах світу. Естонці хочуть запропонувати такий варіант, скажімо, щоб громадяни Великобританії могли управляти своїми британськими компаніями через естонську систему, яка, в свою чергу, в фоновому режимі і без додаткових зусиль користувача, забезпечуватиме прийом всіх належних платежів в податковій службі Великобританії. Вони сподіваються, що підприємець Великобританії прийме рішення відкрити свій бізнес в Естонії, використовувати естонський банк і платити за деякі естонські послуги, навіть якщо його компанія збирається торгувати тільки в Великобританії, тому що для нього набагато легшою у взаємодії буде національна інфраструктура саме Естонії, а не Великобританії.

Іншими словами, нації тепер конкурують зі своїми сусідами на основі якості користувацького інтерфейсу. Так само, як ви можете замінити свій банк на інший, але з кращим мобільним додатком, естонці сподіваються, що ви переведете свій бізнес в країну з інфраструктурою, яка простіша у використанні.

Щоб було ясно, це не пов’язано з становленням естонцем, або навіть фізичним перебуванням в Естонії. Там може бути й далі тільки 1,3 мільйони естонців, але вони будуть абсолютно щасливі й приїзду іноземців. Замість цього, вони сподіваються поширити ідеї своїх потужних інтернет-послуг і просунути свій національний бренд для того, щоб переконати інших користуватися ними віддалено. І також поширити серед інших країн ідею, що це можливо.

«Ми насправді не любимо розмовляти один з одним особисто, тому ми пішли і створили Skype і всі ці речі», говорить Сірет Шутінг (Siret Schutting) з урядового проекту «е-Естонія». «Речі подібні цим, повинні бути соціальним правом».

В оббитому сосною, в стилі IKEA урядовому шоурумі інновацій Естонії немає жодної людини старшої 30-ти – це швидше відчувається як офіс волонтерської мистецької організації, ніж міжнародний виставковий зал – але іноземні делегації відвідують його щотижня, щоб дізнатися про естонський досвід. Презентуючи ID-карту, Шутінг розповідає приїжджим лідерам про неї поступово: «Коли ти презентуєш ID-карту, зустрічаєш багато людей, які питають: „Чому мені це потрібно?” Але потім ти додаєш про всі ці сервіси коли можна купити машину не покидаючи будинку, або голосувати з будинку, або коли ззовні близько мінус 40 і в тебе новонароджений малюк, ти ймовірно не хочеш йти в сімейну адміністрацію, щоб назвати його – ти робиш це онлайн. Дуже маленькі, прагматичні речі.»

Сьогодні, той факт, що кожне взаємодія ззовні і всередині уряду Естонії відбувається в цифровій формі спричинив тонкі соціальні наслідки. Наприклад, крім тільки двох карток з собою (водійських посвідчень, донорських карт або інших, які були віднесені до посвідчення особи), естонці мають повний контроль над своїми особистими даними. Портал до якого ви можете отримати доступ за допомогою посвідчення особи, надає журнал всіх, хто отримував доступ до них. Якщо ви бачите щось, що вам не подобається: лікар, відмінний від вашого, передивлявся ваші медичні записи, наприклад, – ви можете кліком повідомити про це омбудсмену даних. І державний службовець повинен потім обгрунтувати вторгнення.

У той же час, парламент запроектований бути безпаперовим: навіть закони підписуються до набуття сили цифровим підписом на планшеті президента. І кожен проект закону на кожному етапі законодавчого процесу доступний в Інтернеті для громадськості для ознайомлення; повністю розписаний зміст і авторство кожної зміни забезпечує значну прозорість проти лобіювання та потенційної корупцією.

Кульмінація цих систем робить незручною бесіду з членами деяких іноземних держав. Вражаюче молодий чоловік, одягнений наче позичив костюм перед найпершим відвідуванням батьків дівчини, сидячи за щербатим столом, що б не перетворити його в офіс члена наглядової ради з західноєвропейської столиці, один естонський чиновник, який не побажав бути названим, зізнався, що е-Естонія має список іноземних делегацій, з якими вони більше ніколи не хочуть заморочуватися на зустрічах. Ці країни, за його словами, настільки далеко позаду в своєму мисленні, що час, проведений з ними, занадто безтолковий. Вони просто витріщаються на нас, каже він.

Починаючи з 27-го квітня 2009 року естонська веб-сервери виявилися під постійними атаками протягом трьох тижнів. Величезні обсяги трафіку, породжувані інфікованими вірусами машинами по всій земній кулі, перевантажили системи країни. Більше 120 з цих розподілених атак відмови в обслуговуванні обрушили сайти по всій країні, в тому числі: президента, урядових міністерств, газет, банків і місцевих підприємств. Хоча системи поза сайтами не були пошкоджені самі по собі, вони були недосяжні протягом цього часу. Це була справді сучасна демонстрація сили. І в даний час вона вважається одним з перших великих прикладів кібератаки на націю.

Незважаючи на те, що це ніколи не було доведено, в Естонії завжди вважалося, що напад стався з Російської Федерації – якщо не прямо, то, звичайно, при її підтримці. Естонськомовна більшість зазвичай не жде нічого хорошого від росіян. Протягом більшої частини останніх 800 років, естонці були частиною чиєїсь чужої імперії, і це вкорінена думка, що вони приречені знову стати нею в якийсь момент: після України, багато хто з них глибоко стурбований Володимиром Путіном. Багато людей в Таллінні говорять одне й те ж: ми наступні.

Вони планують ресурси до цього, і головне питання: що відбуватиметься після нападу? Востаннє, коли анексована Естонія отримала незалежність, після років управління з Москви, уряд зміг відновити більшу частину території країни в кордонах дорадянського часу, шляхом перевірки церковних записів і інших письмових документів. Сьогодні, однак, ця документація є повністю цифровою – а це вже велика різниця.

Таакі Котка (Taaki Kotka )біля свого офісу. Фото: Dan Burn-Forti/ wired.co.uk
Таакі Котка (Taaki Kotka )біля свого офісу. Фото: Dan Burn-Forti/ wired.co.uk

«Справа в тому, що це не тільки дані, необхідні для резервного копіювання», говорить Котка (Kotka), технологічний підприємець з Естонії, який став CIO3 уряду. «Якщо ви подивитеся на те, що відбувається в Україні, наприклад, це не війна, це гібридна війна. Тому, якщо хтось захоче якось вплинути на Естонію вірусно, він блокуватиме роботу ID-карток. Тоді ми в біді. Банкінг: 40 відсотків людей, що користуються е-банкінгом, використовують свої ID-картки для цього. Обваліть ці сервіси вниз, і вони не можуть отримати доступ до своїх грошей і будуть змушені особисто йти в банк … а оскільки банки були оптимізовані, за необхідністю (99 відсотків банківських операцій відбуваються електронно), – вони закрили свої офіси. Тому у випадку гібридної війни, нам потрібно створити резервну копію послуги, а також даних… і якщо маленькі зелені чоловічки», – він має на увазі росіян – «вирішать провести відпустку тут, а не в Україні, то просто щоб бути впевненим за сервіс ID-карток, ми перенесемо його до Великобританії».

Або, насправді, до будь-якого з його шести запланованих «посольств даних» по всьому світу.
На випадок надзвичайного стану в країні, план дій передбачає припинення і переміщення виконання коду, який забезпечує роботу систем естонської держави, на інші серверні ферми поза межами Естонії. Атака, чи навіть вторгнення, не зможуть блокувати місцевий уряд, оскільки він вже не повинен бути прив’язаним до місцевості щоб залишатися урядом. І навіть якщо зв’язки обірвуться, в кінцевому рахунку, незалежність буде знову здобуто і держава зможе бути відновлена з резервної копії.

Це може бути застосовано не лише для цифрових даних і послуг, тому що все в Естонії: від парламенту до цивільних судів є безпаперовим, вони можуть бути запущені будь-звідки. У колишні часи, уряд у вигнанні швидко втратив би легітимність. Ховаючись в іншій країні, йому б не вистачило інфраструктури, щоб робити свою роботу. Але сьогодні естонський уряд у вигнанні може просто продовжувати працювати. Знаменно для країни, яка заснувала Skype, що вся її судова система може перелетіти на Кариби і наслідком цього буде тільки особлива розслабленість слухань справ. Вони могли б бути там вже сьогодні, якби захотіли.

Сірет Шутінг в головному залі шоуруму е-Естонії в Талінні. Фото: Dan Burn-Forti
Сірет Шутінг в головному залі шоуруму е-Естонії в Талінні. Фото: Dan Burn-Forti

Ця ситуація допомагає прояснити відмінності між нацією, державою і географічною країною. Ці речі вже є дещо нечіткими, але в цілому нація являє собою групу людей в межах певного району, які визначають себе одним і тим же типом осіб; країна є просто географічною областю самою по собі; а держава є набором політичних організацій, яким ці люди погоджуються підкорятися. Роз’єднанням функцій держави, базованих на мікроплатах, і тих, що реально розташовані на землі, естонці захищають свою країну від долі, яка може спіткати їхню країну.

Але це ще не все. Все це є програми, а програми можуть бути легко і цілком скопійовані. Тому, якщо естонці є успішними в їхніх зусиллях і змогли створити цифрову державну інфраструктуру, яка зараз може бути розміщена в будь-якому місці, то немає підстав до заперечувати припущення ніби вони не можуть релізувати, відпустити код і дозволити іншим націям підтягнути нову гіфку свого прапора, змінити деякі назви в файлі конфігурації і вже завантажуватися на власній версії. І взагалі, це вже не обов’язково може бути офіційно визнана держава: ця повністю реалізована схема, зносить додолу бар’єри доступу до ефективної державності з метою більш гнучких, більш підприємливих сепаратистських рухів котромусь з халіфатів, або їх розкольницьким відгалуженням.

Подібно – на початку століття музична індустрія виявила, коли щось оцифровується, то його наступне копіювання взагалі нічого не коштує4. Можливо, світ міжнародних відносин зараз на порозі отримання подібних уроків. Зрештою, якщо ми можемо від’єднати державу від її території, чи ми могли б ми одержавити націю?

Збір людей певних ідентичностей разом – це те, що робить Інтернет. Ми є нації, які вічно будуються онлайн. Знаменно, що є досвід громадського ТБ Великобританії, але немає такого поняття як «великобританський інтернет»: ми будуємо наші власні переживання і досвіди в індивідуальному порядку, через людей, з якими зависаємо в онлайні, незалежно від нашої географії. Це не близькість відстані, але близькість ідей, які важливі. Хоча, можливо, близькість часового поясу, як в книзі Корі Доктроу, «Східне стандартне плем’я» (Cory Doctorow’s Eastern Standard Tribe)5: в ній, земляни об’єднуються в робочі зміни залежно від свого часу активності, який поділяють інші з урахуванням зсуву від GMT, незалежно чи відповідає це заходу сонця в Лондоні, чи сходу сонця в Лос-Анджелесі. Якщо ми вибираємо наші спільноти за інтересами або культурою – речами, які ми можемо вибирати – а не стільки за близькістю, яка нав’язана нам від народження, то чому б не почати вибирати інфраструктури на державному рівні з якими ми насправді взаємодіємо на основі того наскільки добре вони працюють?

У 1996 році один із засновників Electronic Frontier Foundation, Джон Перрі Барлоу (John Perry Barlow), написав «Декларацію незалежності кіберпростору». Початковий текст того часу говорить: «Кіберпростір складається з операцій, відносин, і самої думки, зібраних подібно стоячій хвилі в павутині наших комунікацій. Ми живемо в світі, який є одночасно скрізь і ніде, але не там, де живуть тіла».

Коли було зроблено цю декларацію, вона здавалася дивовижною, бо незалежність щойно прийшла до реальних націй, які отримали всі інструменти держави6. Вам потрібно було мати будівлю парламенту, перш ніж ви могли б мати парламент. Держава потребувала речей матеріальних.

Але сьогодні естонці збираються довести зворотне: що держава може перейти в сплячий режим. Вона може забекаплена, або вимкнена, зведена до кількох валіз з жорсткими дисками, готових до завантаження з бекапу знову, як тільки прийде час.

Країни в очікуванні7 – Палестина, наприклад, – могли б почати конфігурувати свої власні системи, будувати всю державу на сервері, і запустити все це з мобільного браузера. Повстанські держави всередині інших держав, як Хезболла в Лівані, могли б конкурувати з пануючими урядами з більш розвиненою інфраструктурою завдяки швидким оновленням і більш ретельним виправленням багів. Міста могли б ввести повністю цифрову інфраструктуру і позиціонувати себе як постачальників більш зручного інтерфейсу взаємодії з їх повільнішими материнськими націями.

До сьогодні, інфраструктура Естонії була доступна тільки для естонців. І хоча я, можливо, ніколи більше туди не повернуся, та тепер теж маю право її використовувати. За даними Міжнародного союзу електрозв’язку (International Telecommunications Union), до 2020 року 80 відсотків населення світу будуть мати власний смартфон. Можливо, невдовзі після цього, питання де вони захочуть жити і працювати, або розмістити свій бізнес, буде настільки ж залежати від гожості цифрової інфраструктури країни, наскільки від родючості її землі. «Ласкаво просимо до е-Естонії», говорить її веб-сайт, «і насолоджуйтесь життям без клопотів!»

Як стати е-естонцем

З 1 квітня, ви можете подати заяву тільки через посольство Естонії. Візьміть свій паспорт або посвідчення особи з фотографією. У вас візьмуть відбитки пальців і сфотографують, треба буде заповнити форму, а потім внести 80 € готівкою (50 €, якщо ви в Естонії). Потім йде перевірка даних, коли ваші документи направляються в Естонію див. 2. Вас можуть запитати, чому ви хочете отримати електронне резидентство і чи є у вас якісь зв’язки з цією країною. Приблизно через чотири тижні або близько того, ви отримаєте мейла, що повідомить чи було ваше подання успішним. Якщо це так, ви можете піти і забрати посвідчення особи з посольства.

Бен Хаммерслі є пишучим редактором WIRED і автором книги «64 речей, які потрібно знати зараз на потім» (видавництво «Hodder & Stoughton»).

Це переклад з англійської статті «Why you should be an e-resident of Estonia», опублікованій у великобританській версії журналу «WIRED», автор: Ben Hammersley. Всі права на оригінальну статтю та матеріали належать правовласникам у порядку визначеному на вебсторінці www.wired.co.uk

Примітки

На всіх офіційних ресурсах англійською мовою по темі публікації йдеться саме про резидентство (residency, e-residency), а не громадянство (citizenship). Втім в українських медіа термін recidency перекладено як громадянство, що є дещо іншим за значенням. Тому ви можете прочитати українською більше на цю тему за ключовою фразою «електронне громадянство».

  1. На час публікації, ціна подачі становила вже 100 євро. Точну ціну – дізнавайтеся на e-estonia.com
  2. Про актуальну процедуру отримання е-резидентсва, читайте на e-estonia.com
  3. CIO (англ. Chief Information Officer) – головний менеджер з інформатизації, директор з інформаційних технологій.
  4.  Найбільше ситуацію демонструє позов проти пірингової мережі Nupster. Читайте більше: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=135
  5.  Eastern Standard Tribe, авторства Cory Doctorow (2004). Дія роману відбувається в світі, де формуються онлайн «племена», всі члени яких підлаштовують свої циркадні ритми до одного часового поясу, хоча фізично можуть бути розташовані по всьому світу.
  6. Очевидно йдеться про 90-ті роки минулого століття, коли паралельно утворилися багато нових держав і почали стрімко розвиватися веб-технології.
  7. Довільний переклад фрази «Countries in waiting», не вдалося знайти відповідника українською.