Історія Kentucky Fried Chicken: як полковник Сандерс курку продавав

Гарлан Сандерс на фоні емблеми KFC
зі своїм фото

В США загальновідомою є мережа ресторанів швидкого харчування Kentucky Fried Chicken (KFC). Це одна з найстаріших мереж фастфуд-ресторанів в США. Вона славиться своїми смаженими курчатами на весь світ.

Якщо проводити якісь паралелі між Макдоналдс і KFC, то можна побачити багато збігів. Наприклад, те, що засновник компанії здобув успіх, коли йому вже було набагато більше 50 років. До цього він вів досить жалюгідне життя. А помирав Гарлан Сандерс вже як почесний полковник міста Кентуккі (звання полковника чимось схоже на звання почесного громадянина). Розвиток мережі теж йшов за франчайзинговою схемою. Компанія часто піддавалася нападкам з боку суспільства. Якщо МакДоналдс критикували за погану їжу, то KFC за вбивства курей. Я думаю, що історія цієї компанії заслуговує на увагу.

6 класів освіти ще не означають, що ви будете все життя невдахою

9 вересня 1890 на світ з’явився Гарлан Сандерс, майбутній засновник компанії KFC. Треба сказати, що дитинство у Сандерса видалося важким. По-перше, він був далеко не єдиною дитиною в сім’ї, яка жила не дуже багато. Його батько підробляв, виконуючи якісь дрібні доручення фермерів в місті Генрівілль, де власне і жила сім’я. Мати не працювала, оскільки їй доводилося сидіти з дітьми, що було нормою для того часу, навіть якщо батько і не міг заробити достатньо грошей.

Проблеми почалися, коли батько Гарлана помер. Це сталося, коли майбутній засновник KFC ще навіть не закінчив 6-й клас школи. Його життя різко змінилося. По-перше, мати вирушає працювати, щоб якось годувати родину. Гарлану ж доводиться виконувати роль няньки і піклуватися про молодших брата і сестру. Цей факт став ключовим у його житті. Саме ці обставини посприяли розвиткові Сандерса як кулінара (при цьому досить швидко всі родичі стали відзначати, що у маленького хлопчика є справжній талант у цій справі).

Талант талантом, але часу на школу не залишалося. У підсумку, Гарлан закінчив навчання вже в 6 класі. Раз і назавжди. Він відправляється працювати на ферму в місті Грінвуд. До того часу мати вийшла вдруге заміж – у сім’ї з’явилися які-не-які гроші, але зате зник вільний час, який міг присвячуватися Гарлану. Той не засмутився, а вирішив взяти долю у свої руки і відправитися на роботу в інше місто. Правда, пов’язувати своє життя з сільським господарством молодий чоловік не хотів, і вже скоро вирішив змінити роботу. У 15 років він влаштовується кондуктором трамвая, а вже через рік відправляється в армію США на службу в якості рядового. Причому не абикуди, а на Кубу! Правда, кар’єра військового не приваблювала Гарлана, і менше ніж через рік він покинув війська. На цей раз він знайшов більш менш постійну роботу – він влаштувався кочегаром у залізничну компанію США.

Треба сказати, що у Гарлана нарешті з’явилися нормальні гроші, на які можна було жити. Стабільний дохід спонукав молодого чоловіка до важливої події в його житті – він зробив пропозицію дівчині на ім’я Клавдія, з якою прожив усе своє подальше життя. Після весілля життя сім’ї Сандерс не можна було назвати простим – Гарлана звільнили з посади кочегара майже моментально. За наступні роки він перепробував масу інших професій, але так і не знайшов жодної, на якій міг би протриматися довгий час. У такій ситуації будь-який шлюб був би на грані, але тільки не Сандерса. Дружина переносила всі проблеми чоловіка стійко, і до останнього вірила в нього. Як виявилося, не дарма.

А курчат він вміє готувати!

До 40 років Гарлан встиг змінити кілька десятків професій. Він торгував шинами, був кочегаром, військовим, кондуктором, допомагав фермерам, працював рознощиком і багато, багато іншого. Здавалося б, типова доля людини, яка закінчила тільки 6 класів. Один час Сандерс намагався здобути освіту, записавшись на юридичні курси. Але з нікому не відомих причин так і не закінчив їх.

Тим не менше, коли Гарлану було вже за 40, він мав невеликий капітал, накопичений за всі ці роки. Цими грошима потрібно було якось розпорядитися. Вже довгий час Сандерс був не в дусі. Пролетіла велика частина життя, а він досі був дрібною людиною, яка нічого не добилася, не має достатньо грошей, щоб жити в задоволення. Він був розчарований у житті. І, звичайно, він хотів поміняти його. Для початку – перестати розмінювати нецікаві йому роботи. І в 1930 році в штаті Кентуккі він відкриває свою автомайстерню. Тут треба відзначити важливий момент – Гарлан досить серйозно продумав місце розташування своєї майстерні, вибравши для неї найкраще місце – узбіччя 25-ї федеральної магістралі. По цій дорозі люди добиралися до Флориди з північних штатів. Потік клієнтів був нескінченний.

Незабаром, Сандерс вирішує, що потрібно зробити невелику їдальню для клієнтів, які чекають, поки пройдуть всі операції над їх автомобілем (треба відзначити, що майстерня Сандерса виконувала найпростіші роботи, такі як зміна машинного масла, шин і т.д.). Особливого місця під їдальню не було, а тому Гарлан виділив під нього одну кімнату майстерні (у декількох інших жила його сім’я). У цій кімнаті знаходився обідній стіл та 6 стільців. Їжу Сандерс готував прямо на домашній кухні. Вже скоро його автомайстерня прославилася на все Кентуккі своєю смаженою курятиною. Вона отримала назву: «Кентуккське смажене курча Гарлана Сандерса». Всі клієнти відзначали якість його приправи, яку він готував з 11 різних спецій. Життя почало налагоджуватися.

Для того щоб збільшити свої доходи, Гарлан купує скороварку. Це був час, коли даний вид каструль тільки з’являвся. Одним з перших людей, які оцінили переваги скороварок і був Гарлан Сандерс. Якщо раніше курятина готувалася близько 30 хвилин, то тепер цей час було скорочено до 15. А значить, клієнтам не доводилося так довго чекати своєї їжі, що сприяло збільшенню кількості замовлень.

Знаменна подія в житті Сандерса відбулося в 1935 році, коли губернатор Кентуккі Рубі Лаффун присвоїв Гарлану титул «Кентуккського полковника» за заслуги перед штатом. І справді, вони були великі – адже по всій окрузі говорили про «національну страву» штату від Гарлана Сандерса.

У цей час Сандерс розуміє, що йому потрібно переорієнтувати свій бізнес, відійшовши від тематики автомобільної майстерні. У 37 році він відкриває мотель Sanders Court & Cafe, який був ще й самостійним рестораном швидкого обслуговування. Правда, не можна порівнювати фастфуд-ресторан McDonald’s і Sanders Court & Cafe, оскільки вони були поза порівнянням. Все-таки, Гарлан витрачав близько 10-15 хвилин на приготування замовлення. Тому це був не повноцінний фастфуд.

Вже будучи полковником, Гарлан Сандерс став одягатися в одяг, який пізніше стане каноном – білий костюм і чорний метелик. Саме так він зображується на логотипах компанії KFC. Цей образ досить швидко увійшов до серця простих американців, які полюбили невеликий заклад Сандерса. У ці роки у Гарлана було стільки замовлень і грошей, скільки не було за все його життя. Він відчував успіх.

Звичайно, періодично виникали і дрібні проблеми – з постачаннями, технічні, одного разу навіть згоріла будівля, в якому розташовувався мотель Сандерса. Гроші були, а тому він був відбудований заново, а свою роботу відновив через кілька місяців після події. До того ж влада штату намагалися допомогти Гарлану, адже його курка була родзинкою Кентуккі. Принаймні для інших американців.

This is the end, my friend?

Але життя завдала удару по Сандерсу. У 50-і роки завершилося будівництво 75 федеральної магістралі. Ресторан Сандерса виявився поза увагою проїжджаючих з півночі до Флориди американців. Кількість клієнтів різко скоротилося. Колись успішний бізнес покотився вниз. Сандерсу було вже за 60, коли він знову втратив фінансову рівновагу. Не можна сказати, що володіючи своїм власним рестораном, Гарлан рахувався багатою людиною. Ні. Але він точно не був нужденним. Йти на спокій, тим більше без грошей Гарлан Сандерс не зважився.

Поміркувавши, він прийшов до висновку, що зможе продавати своїх курчат іншим ресторанам. Так, почалися його численні роз’їзди по іншим ресторанам Америки, де він розповідав про систему приготування курчат «по Гарлану Сандерсу». І про свою приправу. Знадобилося чимало часу, перш ніж він зміг знайти першого замовника. За умовами договору Сандерс отримував в кожному ресторані всього 5 центів за кожне своє курча. Непогано, враховуючи, що обсяги замовлень постійно зростали. Чи треба говорити, що на початку 60-х років, клієнтами Гарлана Сандерса були кілька сотень ресторанів США.

Вже через 4 роки Kentucky Fried Chicken виходить на пік слави, і старий полковник вирішує продати компанію приватним інвесторам. За умовами операції, він отримав 2 мільйони доларів готівкою і посаду представника компанії (обличчя бренду, по суті), за яку йому платили близько 250 тисяч доларів на рік. Йому потрібно було тільки зустрічатися з пресою, клієнтами, співробітниками, загалом – вести маркетинг керівника, яким він вже, правда, не був.

Заклад в Санкт-Петербурзі

Більш того, свого часу вона навіть була придбаною знаменитою Pepsi Co. Сьогодні власником KFC є компанія Yum! Brands. Мережа даних ресторанів в наш час працює більш ніж в 50 країнах світу. При цьому в компанії вважають за краще використовувати стратегію ко-брендингу. Наприклад, в Росії мережу KFC представлена разом з відомим у нас брендом «Ростикс».

На даний момент у компанії працює близько 24 тисяч співробітників, а дохід за минулий рік (2007-й) склав трохи більше півмільярда доларів. Непогано, хоча і не так багато, як хотіли б у KFC. У компанії дійсно серйозні проблеми з Грінпісом. Крім того, в наш час багато людей зрозуміли, наскільки шкідливо їсти смажену їжу. Вони стежать за своїм здоров’ям і зовнішнім виглядом, а тому не горять бажанням відвідувати KFC. Та й полковник Сандерс на логотипі компанії, колишній свого роду символ того покоління, сьогодні мало кому відомий. Компанія має потребу в перетвореннях. Це розуміє і її керівництво. Можливо, найближчі роки покажуть, як вони впоралися з цим завданням.

Наразі, за повідомлення української преси, KFC планує відкрити свій перший заклад в Україні восени цього року в Києві.

Переклад статті з російської мови, першоджерело втрачено)